Дуже важливо навчити дитину з самого дитинства не засуджувати інших і не боятися «особливих» дітей, вміти співчувати, бути толерантними. Поговорити з малюком про важливе допоможуть добрі мультфільми, в яких закладена глибока ідея.
Ці короткометражні анімаційні фільми варто подивитись кожній людині, не залежно від її віку, національності і життєвої позиції. Зміст кожного мультика потрібно усвідомити і просто зробити для себе висновки.
Головний герой мультфільму – Анатоль вже не пам’ятає, звідки
взялася маленька каструлька, яку він усюди тягає за собою на мотузочці. Вона
відчутно заважає йому, застрягаючи то тут, то там, ускладнюючи його
пересування.
Одного
чудового дня Анатолю це набридає і він вирішує сховатися від неї і від усіх,
щоб нічого не бачити і самому не бути видимим. Однак, і, можливо, це на краще,
зробити це не так і просто. Короткометражка через дитячі образи пояснює, що
бути особливим – це нормально.
Зворушлива
історія про дружбу, об’єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє
ставлення не лише до свого життя, але й навчитесь розуміти чужу, особливу
історію.
Російський
фонд «Діти БЕЛА» («Дети БЭЛА») до дня рідкісних захворювань випустив
короткометражку про хлопчика Микиту (Никита), який готується йти в школу, але
через свою крихку шкіру зіштовхується із низкою проблем.
Автори хотіли, щоб ця історія,
подана у такій доступній для дітей формі, надала «особливим» дітям впевненості
в собі, і допомогла суспільству зрозуміти їхні проблеми і допомогти в
адаптації.
Красива
історія про рівність, солідарність, дружбу і дитячу мудрість, якій варто
повчитися навіть дорослим.
Мультфільм
«Про Діму» розповідає про зустріч дівчинки Міри і хлопчика, не схожого на її
друзів. Діма погано ходить і майже не говорить, але цікавість Міри і добрі
поради її мами стають початком справжньої дружби.
Описуючи ідею мультфільму,
автор проекту зазначила: в інтернеті є безліч ресурсів, які розказують окремо
про ДЦП, про синдром Дауна, про аутизм тощо. Але діти не розрізняють діагнози,
вони потребують простого пояснення, донесеного простою мовою.
Цей зворушливий короткометражний мультфільм розкаже про
дівчинку Тамару, яка мріє стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної
скриньки, не помічаючи нічого навкруги. Але чому так засмучується мама, коли
бачить це? Виявляється, Тамара не чує музику – вона глуха.
Автори цього мультфільму хотіли пояснити не лише дітям, а й
дорослим тему ставлення до людей з синдромом Ангельмана. Щоб оцінити тонкість
цього фільму, його варто подивитись кілька разів.
Цей чудовий
анімаційний фільм створив Фредерік Філібер, батько аутичного хлопчика.
Автор поділився своїми
переживаннями та ідеєю:
Коли ми зрозуміли, що в нашого
сина проблеми, педіатр направив нас в центр психічного здоров’я, в якому ми,
батьки, почали проходити сеанси психоаналізу. Ми стали шукати інші рішення по
догляду за хворими дітьми в лікарнях і вдома, і паралельно ми вирішили створити
фільм. Це був спосіб розказати невелику історію, щоб говорити про проблему
аутизму у зрозумілій формі. Цей фільм можуть дивитися всі: батьки, спеціалісти,
ті, для кого аутизм не значить нічого, і ті, хто в житті зустрівся з цим.
В центрі
сюжету дівчина по імені Скарлетт, у якої діагностували серце Юйнга (рак
костей). Щоб спасти її життя, лікарям прийшлось ампутувати голень, і тепер
Скарлетт зобов'язаний носити протез. Через це вона відчуває себе непотрібною і
одинокою, а ще вона не може танцювати. Одного разу мама, яка вірить у свою
дочку, знову надягає на Скарлетт бальне плаття і дівчинка перевтілюється. Вона
стає тією самою веселою дівчинкою, з якою цікаво дружити і грати.
Короткометражка
розповідає про сестер-сіамських близнюків - Емілі та Елізабет. Вони стороняться
людей, не виходять на вулицю і ні з ким не спілкуються. Єдина радість - це гра
на піаніно. Але одного разу молодий скрипаль, йдучи біля їхнього будинку, чує
дивовижну мелодію. Сестри, боячись осуждення, намагаються прогнати його, але
юнак не йде. Навпаки, починає підігравати на скрипці. Мультик демонструє, як
важливо приділяти увагу особливим людям, спілкуватися з ними та дружити.
